| "Ми - рядові Афгана, і честь для нас - понад усе. ...бо це єдине що у нас є."
|
СТОРІНКА 2
| Ой не п’ється горілочка,
Не п’ються й меди.
Не будете шинкувати,
Прокляті жиди.
Т.Шевченко. |
Токсикоманія. Вже не для кого не є таємницею, що споювання нації,
прилучення до наркотиків, є не що інше як цілеспрямована акція з боку
влади. І боротьба з цим лихом буде проводитись фіктивно до тих пір поки
ці вади будуть залишатися основною статтею прибутку для влади. Більш
того, це є найлегшим шляхом створити з нас націю аполітичну, безвільну,
безправну, тобто легко керовану.
В зв’язку з тим, що
частина населення по різним причинам не платить податки в бюджет, але
користуються всіма правами громадян України і в подальшому будуть
розраховувати на пенсію, то необхідно законодавчо передбачити
кримінальну відповідальність за дармоїдство та безпритульність.
Людина-дармоїд, яка не має трудової книжки, не стоїть на біржі праці, та маючи останній запис про звільнення двомісячної давнини підлягає притягуваню до адміністративної відповідальності та направленню на роботу примусово. Якщо вона після двох притягувань продовжує ухилятись від праці, матеріали передаються до суду для порушення карної справи.
Безпритульний, який цілий день вештається по смітникам, а вночі спить в каналізації, буде двічі направлятись в притулок. І якщо він знову опиниться на вулиці, то його справа передається до суду для притягуваня до карної відповідальності. Може бути, що це єдина можливість врятувати життя людині від голоду та від замерзання.
1. Визнати злочином рекламу тютюнових виробів та алкоголю.
2. Ввести цензуру на телебаченні з метою запобігання показу на екрані сцен насильства та жорстокості, реклами паління та вживання алкоголю.
3. Заборонити при облаштуванні літніх кафе використовувати намети з рекламою алкоголю.
4. Відновити роботу всіх медвитверезників, діяльність яких була нерозважливо згорнута.
5. Заборонити паління в громадських місцях.
6. Збільшити термін ув’язнення для торгівців наркотиками в 5разів.
7. Заборонити продаж ліків в аптеках без рецепту лікаря.
8. Організувати під патронатом православної церкви, в покинутих, віддалених селах, притулки для осіб без визначеного місця мешкання.
9. Забезпечити осіб без визначеного місця мешкання, української нації і слов’янських меншин, житлом в притулках, інших депортувати.
| Ми не гішпани, крий нас, боже,
Щоб крадене перекупать,
Як ті жиди.
Т.Шевченко.
|
4). В правовій сфері організація становить перед собою завдання закласти основи правової держави і громадського суспільства та забезпечити конституційне право громадян на об’єктивне правосуддя.
Наша ціль, це знищення в нашій країні правового хаосу та бандитизму, без сумніву, штучно створених деякими нацменшинами, та побудова такої бажаної для України, типово європейської, тендітної корупції. Як вищий прояв відсутності патріотизму – думки на кшталт: якщо держава і втратить мільйон, то це не важливо, а важливо те що я на цьому зароблю тисячу. Як приклад: злочинна влада отримала мільйони за вирубку лісів в Західній Україні, а держава, тобто всі ми, втрачаємо мільярди ліквідовуючи наслідки повеней, але саме страшне те, що внаслідок цих злочинів гинуть люди. Ще приклад – металобрухт, мілкі посередники отримали копійки, а левова частка доходів осіла в гаманцях влади, а як наслідок: крадіжки електродротів, зниклі каналізаційні люки, понівечені кладовища. І так далі.
Неприпустимим є той факт що кримінальні справи порушуються лише за умови якщо вкрадено не менш ніж як на 500 гр. Тобто, крадіжка хоча б на 5 гр. меншої суми вже не е злочин і не е приводом для турбування міліції. Тому показники в них штучно занижені в декілька разів і це їх влаштовує. А те що більшість населення України живе цілий місяць на значно меншу суму, чомусь сприймається з недовірою керівництвом країни. Мабуть тому що самі вони споживають за цей термін суми в декілька тисяч разів більші. І в випадку якщо з людиною трапиться таке горе як втрата грошей в сумі до 500 гр. вона залишається на одинці зі своєю бідою, без допомоги держави – бо злочину то нема.
Маючі за зразок злочинну діяльність влади, значно зріс рівень бандитизму і серед молодіжних угруповань. Дійшло до того що жорстокі вбивства знімають кінокамерами і потім хизуються цим перед іншими. Певні угруповання вчиняють по декілька десятків таких злочинів. І тільки випадково вдається затримати окремих злочинців, але ж і ті отримують покарання як неповнолітні.
Незадовільним є стан речей на автошляхах країни, більшість водіїв останнім часом фактично купують собі права і знаходячись за кермом становлять значну небезпеку для оточуючих. В кожному населеному пункті можна почути розповіді про десятки випадків наїздів автотранспортом на пішоходів і деякі навіть зі смертельними наслідками, але якщо порушник є поважною людиною то міліція такі злочини намагається не фіксувати. У більшості ж випадків, каральні дії щодо винуваться порушення обмежуються усними попередженнями, бо покарання штрафом в 17 гр. є ні чим іншим як знущанням над тими хто потерпає від беззаконня на шляхах. І навіть якщо в найближчому майбутньому влада і спроможеться на підвищення штрафів, то навряд чи це буде та сума, що заставить замислитись власників дорогих іномарок, які в більшості випадків і являються винуватцями злочинів.
Ми вважаємо, що Україна вже не витримує, так званий демократичний устрій, чи іншими словами – беззаконня, яке веде до людської зневіри у правосуддя, а в подальшому призведе до руйнації країни. Тому ми починаємо будувати диктатуру права, при якій зникне таке розмежування в країні, як – більш рівні перед законом, тобто влада, і менш рівні, тобто всі інші.
1. У кримінальному законодавстві запроваджується принцип «чим вища державна посада, тим вищий рівень відповідальності за вчинений злочин».
2. Доходи та видатки державних службовців та членів їхніх сімей контролюються відповідно до закону.
3. Забезпечити незалежність судочинства від виконавчої і представницької влади та адміністративних органів.
4. Зробити правосуддя доступним для всіх громадян шляхом скасування судового мита та запровадження інституту безкоштовних, гарантованих державою адвокатських послуг для тих, хто цього потребує.
5. Місцеві судді обираються громадою.
6. Відшкодування за неправомірне судове рішення здійснюється не коштом держави, а за рахунок судді, що його прийняв.
7. Законодавчо переглянути адекватність кримінальних покарань. Ув’язнення повинно передбачатись лише за тяжкі злочини проти особи і суспільства.
8. Ввести як покарання за мілке хуліганство, примусові, суспільно - корисні роботи на термін від 3 до 15 діб.
9. Запровадити ефективну правову освіту громадян, особливо молоді.
10. Очистити правоохоронні органи від корумпованих кадрів, забезпечити прозорість їх діяльності та громадський контроль за ними.
11. Ліквідувати деградований силовий інститут – міліцію, та сформувати, згідно з загальносвітовими стандартами, поліцію.
12. Скоротити штат співробітників правоохоронних органів, для початку у два рази, за рахунок необгрунтованно роздутого керівного апарату. Тим хто залишиться, підвищити посадові оклади втричі.
13. Ліквідувати кількасоттисячний загін псевдоветеранів, псевдоінвалідів, псевдочорнобильців, пенсії для яких заробляємо ми. Знайти і покарати тих, хто видавав ці посвідчення, за їх рахунок відшкодувати нанесені державі фінансові збитки.
14. Знизити суми вкрадених грошей необхідних для порушення кримінальних справ до 50. гр.
15.Значно поширити можливості для вилучення водійських посвідчень.
16.Збільшити штрафи за порушення на автошляхах як мінімум в 100 разів.
17.Збільшити термін ув’язнення за порушення правил дорожнього руху.
18.Передбачити значне зниження швидкості руху при пересуванні автотранспортом в межах населених пунктів.
19.Передбачити облаштування всіх перехресть в межах населених пунктів пішохідними переходами.
20.Передбачити оснащення проїжджої частини перед школами, а також всі пішохідні переходи, - примусовими обмежувачами швидкості із асфальтобетону.
21.Передбачити кримінальну відповідальність власників собак чи хижих тварин, за шкоду заподіяну цими тваринами іншим людям, на рівні відповідальності за злочини з використанням холодної зброї.
22. Більш жорстко проводити боротьбу з правопорушеннями, незважаючи на вік. Вдвічі збільшити термін ув’язнення за тяжкі злочини, третє ув’язнення автоматично стає пожиттєвим.
23. Неповнолітнім необхідно призначати такі ж терміни покарання як і дорослим, але ув’язненними вони будуть лише половину терміну, решта буде призначена батькам, які байдужі щодо своїх дітей, по чверті терміну кожному, за те що не виховували дитину, за яку повинні відповідати перед суспільством. Тобто, за злочин скоєний дитиною, також буде відповідати і родина.
24. Відмінити статус ветеранів бойових дій добровольцям-заробітчанам. Ірак, Косово та ін. Бо в іншому випадку, цей статус, прийдеться призначати і бійцям УНА-УНСО (вони вже точно заслуговують на хоробрість, і теж добровольці).
Хто додому, хто в діброву, З ножем у халяві,
Жидів кінчать. Така й досі Осталася слава.
А тим часом стародавню Січ розруйнували:
Хто на Кубань, хто за Дунай, Тілько і остались,
Що пороги серед степу. Ревуть-завивають:
"Поховали дітей наших І нас розривають”.
Ревуть собі й ревітимуть – Їх люде минули;
А Україна навіки, Навіки заснула.
Т.Шевченко.
5). В духовній сфері вважає організація, вся політика повинна бути підпорядкована духовному розвитку людської особистості, вихованню підростаючого покоління в дусі патріотизму, кращих морально-культурних надбань українського народу та всього людства.
В своїй діяльності ми керуємося тільки цінностями християнської моралі. Але дії нашої влади не підпадають ні під яку мораль. Як свого часу більшовики отримали великі кошти з-за кордону під конкретну мету – тобто повалення Російської імперії, так і нинішня влада за те що свого часу отримала заокеанські гроші на так звану «помаранчеву революцію», тепер відпрацьовує ті умови на яких вона їх отримала, а саме налаштовує нас проти наших сусідів і таким чином виводить Україну з під впливу Росії і переводить під вплив США. Завдяки цьому у Америки тепер є можливість погрожувати Росії тим що Україну приймуть до НАТО, незважаючи чи бажає того населення України чи ні. Але країни зі сталою демократією, в яких влада дійсно є представником домінуючої нації, не дозволяють брати до європейської спільноти країну в якій влада представляє не народ, а той окупаційний режим з представників інших рас, який фактично знищує домінуючу націю тобто слов’ян – українців.
І щодо ветеранів. Моральна деградація влади особливо відчутна нам, під час вшанування пам’яті загиблих афганців 15 лютого кожного року. Зійшовши з небес, керівники різного рангу, виступаючі біля пам’ятників, аж лопаються від поваги та любові до нас. Та вже через день, про все це уже і не згадують. І знову цілий рік нас якщо відверто і не зневажають, то вже точно, не добачають. А те що багато афганців, не вміючи пристосовуватись, живуть за межею бідності, і навіть по цей день не отримали обіцяного житла, то на ці теми, з нами намагаються не говорити. Саме тому, з кожним роком, все менше і менше ветеранів з’являються на ці офіційні заходи, бо не бажають бути знову ображеними пихатістю місцевого керівництва.
1. Національна Культура визнається основою Державотворення нації і це положення відображається в Конституції.
2. Українська держава законодавчо визначає і забезпечує здійснення Стратегії розвитку української культури ХХІ столітті.
3. Проводити послідовну політику забезпечення свободи совісті, сприяти міжконфесійній згоді. Об’єднати зусилля держави і конфесій у боротьбі проти наркоманії, Сніду, проституції, дитячої безпритульності та інших суспільних вад.
4. Визначити в Конституції України роль і місце «четвертої влади» - засобів масової інформації – як потужного інструменту формування людської свідомості, захистити їх незалежність, невід’ємне право на свободу слова.
5. Забезпечити ефективну реалізацію прав і свобод кожної людини, рівність чоловіків і жінок.
6. Повернення з-за кордону викрадених культурних музейних цінностей України.
7. Привести законодавчу базу з людського розвитку напрацьовану в Україні, у відповідність з вищими духовними цінностями світової цивілізації.
8. У кожному селі України повинен функціонувати мінімум один заклад культури.
9. Домагатися відродження і розвитку національної культури і мови, які повинні стати головним чинником консолідації громадян України.
П’явки! п’явки! може, батько
Остатню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови.
Т.Шевченко.
Мова. Століття поневолення катастрофічно відбилися на стані української мови. ЇЇ забороняли, її насильно уподібнювали до «старшої сестри», її оголошували неіснуючою, їй пророкували швидку смерть… Сьогодні вже в незалежній Україні є сили, які відкрито замахуються на державний статус української мови. Наша мова сьогодні потребує захисту і державного сприяння. Єдине майбутнє країни вимагає ненасильницької, але негайної українізації суспільства. Ось наша формула: для простих громадян – заохочення, для чиновників – обов’язок. Передусім треба створити природне мовне середовище для корінної нації. Це дасть можливість колись насильно русифікованим українцям безболісно повернутися до мови предків. Водночас, чиновники, які за 17 років так і не оволоділи державною мовою, мусять навчитися. Не хочуть – покинути державну службу. Це буде хорошим тестом на розумовий розвиток та лояльність до держави, яка їх годує. Така політика протягом двох-трьох років раз і назавжди вирішить занедбане «мовне питання».
1. Підтримка і захист статусу української мови як єдиної державної.
2. Ухвалити Закон «Про захист української мови» замість чинного «Про мови в Українській РСР». Створити Державний комітет мовної політики, відповідальний за захист та поширення української мови.
3. Регламентувати вживання української мови у ЗМІ відповідно до кількості українців – не менше ніж 78%.
4. Забезпечити синхронний звуковий переклад державною мовою іншомовних виступів, передач, фільмів на телебаченні та радіо. Здійснювати переклад коштом власників ЗМІ.
5. Скасувати оподаткування на україномовне книговидання, аудіо та відео продукцію, програмне забезпечення.
6. Увести до всіх вищих навчальних закладів курс «Культура української мови» обсягом не менше як 72 години.
7. Запровадити обов’язковий іспит з української мови для держслужбовців та кандидатів на виборні посади. Зобов’язати всіх держслужбовців використовувати українську мову на роботі та під час публічних виступів.
8. Розробити та впровадити україномовне програмне забезпечення для комп’ютерів державних установ, навчальних закладів та вільного продажу.
А мене, не знаю за що, Убити – не вбили,
Тільки мої довгі коси Остригли, накрили
Острижену ганчіркою, Та ще й реготались.
Жиди навіть нечистії На мене плювали.
Т.Шевченко.
Геноцид 30-х років. Треба бути щирими хоча б перед самим собою в розумінні того що тема геноциду в 30 роки, з боку Кремля до України, вигадана навмисно, і все заради того щоб відвернути увагу звичайних громадян від тієї антинародної політики яку проводить нині діюча влада с 1991 року по відношенню до українців. Ми розуміємо що то є злочин забувати про вимерлі від голоду в 30 роки села та навіть цілі райони, але немає доказів тому що влада на той час знищувала саме тільки українців, ні, влада знищувала як генотип, працьовите, запасливе, заможне, тобто, не від кого не залежне селянство, на найбільш хліборобних територіях, і знищувала, як духовний стрижень нації, інтелігенцію. Це був геноцид комуністичного режиму Кремля по відношенню до усього Радянського народу, і в це поняття входить і голодомор Поволжя, Кубані, України, і концтабори Сахаліну, Кольського півострова, Сибіру, Казахстану, і тому ні в якому разі не можна казати про геноцид для окремо взятої України. Бо інакше повстане питання: - якщо нас так ненавиділи, то чому ж тоді не було доведене до кінця знищення українського народу, хто зміг перешкодити всесильному Кремлю довершити це зло? І тому відповідальність за те горе, що заподіяв Кремль і його керманичі в Центральній і Східній Україні, ні в якому разі не можна перекладати на звичайних громадян Росії.
Це геноцид, який за кількістю жертв і жорстокістю не має аналогів в історії. Поки малі діти мучилися у голодній агонії, а збожеволілі від болю люди їли своїх родичів, комісари підрахували кількість відібраного хліба. Світова громадськість тоді мовчала. В той час, коли Кремль намагався стерти з лиця землі усіх інакомислячих, світові демократії встановлювали з СРСР дипломатичні стосунки. Хоч вже тоді всі добре розуміли що сама реалізація комуністичної ідеї передбачала реальне, фізичне знищення великої кількості населення, тобто тих, хто не підпадав під критерії будівника комунізму, що ми й спостерігали в подальшому, на протязі всього існування СРСР. За підрахунками експертів, за якихось сім десятків років, комуністичний режим знищив близько 20,5 млн. тільки українців, не кажучи про інші нації. Зокрема кількома голодоморами, масовими розстрілами, депортаціями. Це все одно, що з мапи Європи за цей же термін зникло б геть усе населення наприклад Австрії, Бельгії і Македонії станом на 1 липня 2002 року.
Влада постійно нагадує нам про те що тільки одним Голодомором у 1932-1933 роках нелюдський комуно-більшовицький режим знищив понад 7 млн. українців. Все це ми пам’ятаємо і щиро шануємо пам’ять загиблих, але нам також дуже болить те, що за роки так званої незалежності, ми вже втратили значно більше наших співвітчизників, що добре видно по кількості нових цвинтарів. Чим це пояснити, як не тим же самим геноцидом власного народу, але вже в наш час.
Повертаючись в сьогодення необхідно відмітити, що на цей час всі так званні офіційні заходи щодо вшанування жертв Голодомору виявляються ні чим іншим, на превеликий жаль, як дуже пафосною і дуже коштовною тусовкою тільки для владного бомонду, де всі присутні хизуються своїми досягненнями, тобто посадами. Бо пересічні громадяни, сумуючи за загиблими, все ж таки розуміють політичну інтригу в цьому, і тому не ходять на подібні заходи, а займаються своїми повсякденними справами.
1. Провести публічний судовий процес над комунізмом. Добитись у судовому порядку заборони комуністичної ідеології як людиноненависницької, що завдала невиправної шкоди українському народові.
2. Ліквідувати і заборонити використання знущальних щодо українців імперсько-більшовицьких символів, пам’ятників та назв на честь катів України.
3. Заради профілактики марнотратства, заборонити на найближчі 10 років, проводити будь-які офіційно-показові, помпезно-коштовні заходи (урочисті прийоми, святкові бали, військові паради, демонстрації, різноманітні вшанування тощо), за рахунок державного бюджету. Всі заощаджені кошти перерахувати на соціальні потреби.
Оживуть гетьмани в золотім жупані:
Прокинеться доля; козак заспіва:
"Ні жида, ні ляха”, а в степах Украйни-
О боже мій милий – блисне булава!”
Т.Шевченко.
6). В політичній сфері організація вважає, що головним суспільним конфліктом в Україні є непримиренне протиріччя між владою, яка злилась з тіньовим капіталом в злочинний конгломерат і народом, доведеним до тотального зубожіння. Дещо подібне ми вже пережили під час розпаду Союзу в 1991 році, коли деякі міжнародні національні утворення спромоглись вдруге розвалити наймогутнішу державу у світі (вперше – це знищення Російської імперії). Тоді для всіх радянських людей були створені такі нелюдські умови життя, що майже всі українці на референдумі підтримали так звану незалежність. Бо то була єдина можливість усім разом втекти з Союзу, від його міжнаціональних війн, злиднів, бандитизму, до такої привабливої Європи. І при тому, що це нам, ні чого не коштувало, від нас не вимагали відкриття і оформлення віз, міжнародних паспортів, ні, ми повинні були лише написати згоду в бюлетені на виборчій дільниці. І здавалось би, що то вже пройдений етап, але спостерігаючи за тим що зараз твориться в Україні, знаходимо страшні аналогії.
Якщо зайти в політичний супермаркет Інтернету, то щирий заокеанський хазяїн запропонує нам перелік партій в дуже широкому діапазоні: - від партій домогосподарок і палких прихильників пива до ультранаціоналістичних. Але з останніми трохи недопрацювали, тобто, ворога для них знайшли швидко, як завжди - клятий москаль, це не підлягає дискусії. Проблема в іншому, при такому розкладі п’ята частина населення України повинна ненавидіти самих себе, а це нонсенс. Також, більша частина українців розмовляє, і навіть думає російською мовою, що по логіці так званих націоналістів, робить їх неповноцінними. Щось виходить забагато зайвих в Україні, і тому завжди є привід для майже справжньої ворожнечі. До того ж, треба визнати, що ніякого, дійсно націоналістичного руху в Україні немає, хіба що УНА-УНСО як західноукраїнський варіант, всі інші - це фантоми, віртуальні структури, збудовані на гроші деякої нацменшини заради однієї мети – створити видимість багатопартійності в країні, тобто, це все добре оплачена, досить потужна, театральна вистава під націоналізм, в якій наймані шарлатани горлають про свій патріотизм. Теж саме і з партіями всіх інших орієнтацій: - вони вироблені в одній майстерні, штучно, за одним великим замовленням від української влади, яка в більшості своїй представлена не українцями, і слугують ні чім іншим як політичним прикриттям для усілякого роду кримінальних утворень. Тому й провідними ідеями таких партій буде все що завгодно а не ідея досягнення справжньої незалежності, не ідея панування української нації у себе дома, не ідея побудови добросусідських взаємовідносин з тими слов’янськими країнами що межують з нами. Те ж саме і з громадськими організаціями та фондами. Наприклад, в Кіровоградській області, за допомогою того ж самого Інтернету, ми знайшли більш ніж 500 організацій, і лише одна із них має свою особисту думку, а саме – громадська організація «Територія успіху». З усіх інших 50% зорганізовані і керуються самою владою, вони висувають лише ті вимоги і ідеї які й потрібні владі. Ще 50% - фіктивні, тобто створені приватними підприємцями лише заради отримання податкових пільг.
Також, дуже часто з телеекранів деякі політики, не українці, звинувачують нас в відсутності національної ідеї, при цьому ненав’язливо намагаються розтлумачити нам, що слухняність та праця всієї української нації на благо декількох олігархів, то і є наша доля. Але на нашу думку, такою ідеєю що може згуртувати націю, є ідея набуття справжньої як національної так і економічної незалежності. Бо зараз у нас якраз навпаки, є саме залежність від примх деяких добродіїв, чи то з центральної, чи то з місцевої влади, що вже привчили нас до роздумів: а чи не звільнять нас? а чи буде чим завтра нагодувати дітей? а що відключать завтра? - чи то воду, чи електрику, чи газ, чи опалення, чи… Ні, мабуть таку нашу невпевненість в завтрашньому дні важко назвати незалежністю.
Настав час відверто собі зізнатись, - те, що нарешті відбулась так звана незалежність, то це не тому що справдилась споконвічна мрія українського народу про самовизначення, бо чомусь при слові мрія спливає народне прислів’я – що тільки дурні мріями багатіють, а якраз тих, хто 8 грудня 1991 року підписував угоду в Біловезьській Пущі, дурнями ні як не назвеш. Ні, народ тут ні до чого, ця незалежність виникла лише завдяки тому, що у купки політиків з’явилось бажання отримати собі у власність по окремій державі, в якості приватної фазенди, для подальшого панування в ній. Тобто політико-фінансові корпорації узурпували державну владу і за будь яку ціну прагнуть увічнити своє панування. Незаконним шляхом заволодівши національним багатством, зосередивши в своїх руках фінанси, адміністративний ресурс, засоби масової інформації, діючий кланово-олігархічний режим відсторонив народ – головного носія суверенітету і єдиного джерела влади в країні – від можливості відстоювати і захищати свої інтереси. Тому вже назріла потреба не наводити косметичний глянець, не займатись пошуком добрих керівників, а провести тотальне знищення, конституційним шляхом, всієї старої влади, як представницької так і виконавчої. Тобто піти повинні всі, бо вони не впорались. І часу на подальші політичні експерименти не залишилось.
Цілком очевидно, що до нинішньої політичної кризи призвела псевдодемократична пострадянська виборча система. По суті демократію замінила Технологія. Найцинічніше те, що під виглядом вільного вибору громадян, «грошові мішки» насправді безсовісно маніпулюють масовою свідомістю через неймовірно дорогі рекламні компанії. Вартість телереклами сягає 400американських доларів за 1 секунду трансляції. За оцінками експертів, на виборах, політичні партії викидають на зомбування виборця загалом не менше 5 мільярдів гривень. Але це ще не вся «демократія». Те, що не доробили маніпулятивні технології, помножені на кількість телевізорів, дороблятимуть фальсифікації на дільницях. Добре розуміючи, що шляхом чесних виборів заволодіти мандатом довіри народу стає щораз важче, псевдо-еліта придумала для себе безпрограшні закони. Апогеєм стало запровадження свідомо недосконалої партійної системи виборів. Люди голосують за розрекламовані бренди, під вивісками яких найвищий законодавчий орган країни захоплюють фінансові магнати та їх політична обслуга. Саме ця виборча система дозволила перетворити вищий законодавчий орган країни у закрите акціонерне товариство, де контрольний пакет голосів можна банально перекупити. Без кардинальної зміни цієї системи українська «демократія» так і залишиться бутафорією.
До цього часу, на кожних виборах, провідним гаслом було – «оберемо професіоналів». І дійсно, спостерігаючи за їх роботою, ми повинні констатувати, що країну вони пограбували досить професійно. Тому в майбутньому, на нашу думку, головною чеснотою, за якою будуть оцінювати обираємого, повинна стати не професійність, а його моральність. Пора вже зрозуміти що на цей час в Україні виникла парадоксальна ситуація, річ в тім, що люди обрані до представницької влади, тобто в депутати, автоматично стають не представниками народу, а навпаки – його ворогами, бо інакше ні як назвати тих, хто так відверто грабує свій народ. Але ми існуємо в замкнутому колі, де так чи інакше, а повинні когось обирати, хоч і розуміємо що прийдуть ті ж самі, може тільки вже під іншими прапорами. До того ж, ні один з керівників будь якого рівня, ні один чиновник не відпустить свою дитину працювати звичайним робітником. І тому з року в рік зростає кількість держслужбовців, і зростають витрати з бюджету на їх утримання. А те, що завдяки цьому скорочуються соціальні програми, відчувають на собі лише звичайні громадяни, тобто ті, хто при любих умовах будуть терпіти і мовчати.
1. Скоротити кількість службовців виконавчої влади в двічі.
2. Скасувати депутатську недоторканність щодо кримінальних та економічних злочинів.
3. Обмежити термін дії Верховної та місцевих рад з п’яти до трьох років.
4. Затвердити що законодавчу владу в Україні здійснює однопалатний парламент, що складається з 300 народних депутатів.
5. Запроваджується дактилоскопічне голосування (за відбитком пальця).
6. Запровадити нову систему виборів за відкритими списками до Верховної Ради, вимагати переходу до мажоритарної системи як до ідеалу.
7. Ввести в Закон про вибори обмеження розміру виборчих фондів партій та блоків – не більше 1 млн. грн.
8. Заборонити платну політичну рекламу у ЗМІ за три місяці до початку та впродовж всієї виборчої кампанії. Забезпечити рівний доступ усіх учасників виборів до ЗМІ для висвітлення своїх програмних засад, дебатів тощо.
9. Зобов’язати кандидатів на всі виборні посади вказувати в офіційних біографіях національну приналежність, усі попередні партійні та державні посади, починаючи з радянських часів, погашені судимості.
10. Забезпечити рівну участь у виборчих комісіях представників усіх політичних сил, що беруть участь у виборах.
11. Спрощується механізм відкликання депутатів та суддів.
12. Встановити дієвий народний контроль над владою, надати парламентській опозиції конституційний статус одного із державних інститутів контролю суспільства над виконавчою владою.
13. Провести адміністративну реформу, законодавчо впровадити ефективну систему антикорупційного контролю, особливо в органах виконавчої і судової влади, силових структурах, в системі вищої освіти та в керівництві медицини.
14. Запровадити виборність губернаторів та мажоритарну систему виборів депутатів обласних, районних і міський рад.
15. Роль місцевого самоврядування забезпечується через перерозподіл повноважень та фінансових ресурсів між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування.
16. Ухвалення важливих рішень на рівні громади здійснюється шляхом референдуму.
17. Визнати що дійсно націоналістичним рухом є той, котрий виборює незалежність країни від будь-якої окупації в реальному часі, а не кидається на порожні амбразури давно померлих, та ще й міфічних, ворогів.
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Т.Шевченко.
Нація. Всупереч всім тим хто нас звинувачує, ми не вимагаємо гегемонії слов’янства, ні, ми наполягаємо на знищені домінування інших рас над слов’янством в Україні, ми вимагаємо рівних прав і свобод для слов’ян-українців. Ми стверджуємо, що на цей час, в Україні, дискримінацію по національній ознаці чомусь відчувають на собі тільки українці та слов’янські меншини. Ви не згодні? Та озерніться навкруги. Не можна вважати за норму те, що в Росії нас роблять найголовнішими ворогами, а в Україні навпаки, все що погане, то пороблено москалями. При більш прискіпливому розгляді розуміємо, що одна з національних меншин займає більшість у владі обох країн, і навіть в президентській владі. І як єдину можливість приховати свою значну участь у доведені до злидарства більшості населення як в Україні, так і в Росії, вони не придумали нічого кращого як нацьковувати одна на одну дві великі нації. Стан речей при якому одна з національних меншин фактично прибрала до своїх рук, чи до рук своїх прибічників всю владу в країні, зробивши титульну націю наймитами в своїй же хаті, та ще й зробивши нестерпними, нелюдськими умови життя в цій хаті, і при цьому маючи МВС та внутрішні війська за свою охорону, є на нашу думку вже не узурпацією влади, а реальною окупацією нашої країни.
Парадокс сьогодення в тому, що як виявилось, найбільш соціально-пригніченими в Україні на цей час є слов’яне, а саме: - українці, росіяни, білоруси. Тобто ці нації найменше представлені в виконавчих та законодавчих структурах. І завдяки цьому, людина в Україні може досягти певних успіхів лише за двох умов: - якщо батьки працювали на керівних посадах, та залишили спадок зароблений ще за часів Союзу; і друге, що набагато ефективніше, – це необхідність належності до окремих національних меншин, які по суті і керують Україною. Керують, не будучі патріотами України, як п’явки висмоктують всі соки з нашої Батьківщини, а насмоктавшись від’їжджають на сите життя в інші країни. І не турбує їх, що залишають по собі самі злидні.
Ми є нація нащадків хліборобів і скотарів, ми не войовничі. Якщо ж і знаходились сміливі люди, то це тільки під час якихось суспільних криз, і тоді вони йшли в козаки, в гайдамаки, в січові стрільці, але їх всіх винищили. Вижили тільки ті кого звуть гречкосіями, тобто такі як ми: працьовиті, слухняні, мовчазні, неперебірливі в роботі, іншими словами ідеальні раби для деякої нації: малочисельної, невойовничої, але аж занадто хитрої. До сьогоднішнього дня історія не мала прикладів того щоб ціла нація, добровільно, згодилась стати рабами для когось, та ще й згодилась на самовинищення. Українці стали першими.
Аналізуючи розуміємо, що ніяк не вдається назвати випадковим збігом таке стрімке винищення української нації і таке стрімке захоплення влади в Україні мізерною за кількістю національною меншиною. І чи не є це свідченням того що Україну перебудовують на нову, більш безпечну, більш послужливу, більш родючу, більш бажану «землю обітованную», і чи не назвуть Київ новим Сіоном, як раніше вже намагались? Але тоді Святослав відбив і Київ і всю Русь. А як буде зараз?
Так вже трапилось що українська нація ніколи не мала саме своєї держави, часто роз’єднанними ми завжди перебували в складі якоїсь імперії. Але не зникали, не розчинялись в інших расах, зберегли свою самобутність. І все це завдяки слов’янській єдності. Як і в людській родині всі допомагають кожному, так і в родині слов’янських націй є величезний потенціал. І це неодноразово було підтверджено історією. Свого часу ми разом пережили і навалу татаро-монгол, і не треба казати що це заради захисту Європи, ні Європу захистили литовські лицарі, а ми майже 300 років терпіли це азіатське ярмо. Але слава богу, то вже позаду. Була і гітлерівська окупація, під час якої нас слав’ян планували частково винищити і частково аріізувати, і дійсно, більш ніж третина наших втрат в цій війні – це винищені саме за расовою ознакою (5млн. росіян, 3млн. українців, 1,5млн. білорусів). Та завдяки незчисленним людським ресурсам усього Радянського Союзу, втративши багатьох і родичів, і друзів, ми подолали і це горе. І нарешті наше недавнє минуле, це комуністичний геноцид, страшний тоталітарний режим, залишки якого ще й досі псують нам життя. Ніде правди діти, всі ці катаклізми ми пережили в єдиній слов’янській родині. І щодо землі Української. Після Переяславської Ради, до складу Російської імперії ми увійшли територією в межах нинішньої Київської області і частково Чернігівської. Потім, на протязі 200 років, поступово, було приєднано відбитий у турків Крим і південні степи, відібрано у Польщі і приєднано Правобережну Україну. По закінченню Громадянської війни до України приєднані Слобожанщина і Донбас (область Війська Донського). Перед самою Великою Вітчизняною Війною була приєднана Західна Україна і Закарпаття. Все це було б неможливо, якби ми перебували окремо. Тому сподіваємось що і цю нинішню іншорасову окупацію, ми слов’яни обов’язково переборемо.
Яскравий представник однієї з нацменшин, філософ К.Маркс так писав про "південноруський народ”, тобто про нас : "Вони навіть не слов’яни, не належать індогерманській расі і є чужерідною нацією, котру слід відкинути за Дніпро.” Далі – більше. Виявляється, українці (цей самий "південноруський” народ), на думку фундатора марксизму, до того ж, ніяк не нація, а…”етнічний непотріб”, "відпрацьований матеріал”, який буде чи то зметений з лиця землі пролетарською революцією, чи то перетоплений в "печі метисизації”, тобто буде поглинутий іншим народом ( певно російським або німецьким).
|
|
|
| "Сохраните только память о нас, и мы ничего не потеряем, уйдя из жизни…” |
Статистика
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
